Луценко: Я не забыл два года тюрьмы, но мое дело – не месть, а справедливость

Новый генпрокурор Украины Юрий Луценко дал резонансное «тюремное интервью».

Интервью с Юрием Луценко опубликовал известный журналист, главный редактор «Цензор.НЕТ» Юрий Бутусов.

«Он сидел в этом корпусе - это самое старое здание тюрьмы, постройки 1861 года. У нас большой некомплект инспекторов – многие, кто устраивается на работу и отработают здесь смену, сразу увольняются. Психика не выдерживает. Некоторые камеры уже закрыты – там нельзя жить, не хватает света, воздуха. Эта тюрьма не для того, чтобы тут задерживались надолго. Ты здесь или потому, что служишь, или потому что сидишь, но даже если ушел, тюрьма никого никогда не отпускает».

Сотрудник Лукьяновского следственного изолятора, который проводит меня по тюрьме, получил необычное задание. Сегодня в тюрьме пройдет встреча с журналистами одного бывшего заключенного в спецблоке для особо опасных преступников. Именно здесь, в своей бывшей камере, решил дать первое публичное интервью генеральный прокурор Юрий Луценко.

Луценко заходит в тюрьму тем же путем, как вели его в 2010-м – здесь ничего не меняется уже 150 лет. Кроме меня в тюрьму заходит только съемочная группа ICTV и сотрудник пресс-службы – больше там бы в камере и не поместилось. Тюремный эскорт тоже невелик – один сопровождающий. Все буднично и просто, хотя мы заходим в самую охраняемую часть СИЗО.

Луценко не осматривается по сторонам, не позирует, не улыбается, а быстро идет в камеру. Он останавливается только для того, чтобы поздороваться со знакомыми тюремщиками.

Запах тюрьмы – тяжелый, особый запах, это первое впечатление. Хотя воздух свежий, на улице прохладно и все окна открыты. Луценко ведет нас на третий этаж - камера 158 спецблока, где он провел два года. В этой же камере одно время держали и Aнатолия Макаренко, бывшего начальника таможенной службы.

Сейчас здесь никого нет. Двери открыты и от сквозняка в камере свежо. Полутораметровые стены сохраняют здесь холод и сырость, крохотное окошко, полностью зарешеченное, через которое с трудом пробивается свет, не допускает в камеру солнце. Камера примерно метров 3,5 длиной и метра 2,5 в ширину. Справа и слева нары, у входа небольшая стенка – там находится пробитое в полу «очко» - без унитаза и слива, канализация в 19-м веке не предусматривалась.

Сливать надо самому – так делают во всех камерах корпуса. Крохотный примитивный умывальник, с какой-то пипеткой в виде крана, также очевидно, кое-как сделанный в современное время. Здесь нет света, нет свежего воздуха, нет вентиляции.

Честно сказать, представить, что в таких условиях может находиться человек, а тем долгое время, очень тяжело. Тяжелей только одна мысль – что кто-то живет в таких условиях до сих пор. Это реальная пытка – причем не только психологическая, но и физическая. Ведь Лукьяновка – следственный изолятор. Здесь нет осужденных – человек, который сидит, может быть признан невиновным, может стать жертвой ошибки.

«Тут досі служить багато таких, які працювали тоді, коли я тут сидів. За рідкими виключеннями – нормальні люди. В порушення правил вони зі мною завжди вітались за руку, вітали зі святами. Багато людей залишається людьми навіть тут, у тюрмі. Зі мною в камері було завжди один-два ув’язнених. Сусіди спали на двоповерхових нарах, я на одинарних – бо ось тут висіла відеокамера спостереження, щоб дивитись за мною цілодобово. Коли сусіди лягали, тут було моє місце для прогулянок і внутрішніх дебатів – п’ять кроків вперед, і п’ять назад. Спали всі ногами до дірки – бо каналізації нема, і запах з неї йшов важкий. Тоді нам так добре не провітрювали, і дихати завжди було нема чим. Коли виводили на прогулянку в такий самий 9квадратних метрів бетонний дворик це було щастя: хоч і через грати, але - небо, і з тих пір я ніколи на вулиці не одягаю капелюха – навіть у дощ та сніг.

Але я не для того вас сюди запросив, щоб розповісти як мені було важко та що я тут пережив. Справа в тому, що в цих стінах. Справедливість - не пустий звук. І моя справа тепер це довести. Я нічого не забув. Ось чому я тут.

Я пам’ятаю, що в цьому блоці колись були камери смертників, звідси тисячі людей вивозили на розстріли або вбивали у підвалах. Тут, в цих камерах сидів Симон Петлюра. Тут сиділи атамани Холодного яру. Тут сиділи повстанці. Тут сиділи командири УПА. Тут помер Василь Вишиваний Габсбург. Це - фабрика розправ.

Що мене найбільше вразило? Одного разу мене вели по підземному коридору, і я зустрів людину на милицях, яку теж кудись вели. Це був Іващенко (колишній в.о. міністра оборони – ред..). І найбільше вразило, що він був у такому стані, що я його тоді не впізнав…

Коли йдеш по підземних коридорах між корпусами – а тут всюди підземні ходи – то здається що ти йдеш по крові. Цю Бастилію треба знести. Але на місці Лук'янівської тюрми нічого не можна побудувати. На кривавому фундаменті нічого не встоїть.

В ту ніч, коли я усвідомив, що ми живемо все ще в сталінській системі, прикрашений жовто- синіми прапорами. І тому в день виходу з тюрми я заявив, що через півроку буде Майдан, який має зламати систему. Ось чому я погодився стати Генпрокурором.

Я не став Генпрокурором, щоб комусь помститись. Це правда – з початку тут я думав тільки про помсту, ці думки забирали в мене весь час, з цим було неймовірно важко жити, але одного разу я прочитав мудру Дхаммападу: "Месть разрушает душу глупца так же, как алмаз рвет скалу, породившую его" і вирішив від помсти відмовитись. У мене вкрали 2,5 роки життя, любові, роботи. Я не збираюся витрачати хоч годину на помсту тим діячам.

Помсти не буде. Але це не знімає питання справедливого покарання для тих, хто грабував і вбивав. І для тих, хто робить це зараз".

Пребывание в СИЗО было недолгим. Лукьяновка – это не аттракцион, и даже понимание, что скоро эти стены можно будет оставить, не возбуждает. Здесь все подавляет и сосредотачивает. Я вспомнил Луценко на посту министра МВД – как он был весел, острил, шутил, сыпал эмоциями, как много слов и обещаний он выдавал. Сейчас, в тюрьме, всего этого не было. А при воспоминании об Иващенко у него заблестели глаза.

После тюрьмы Луценко приглашает проехать в Генеральную прокуратуру. Стол в кабинете полностью заставлен толстыми папками дел.

Дверцы сейфов раскрыты. Там пусто, одни ключи. На рабочем столе – алюминиевая кружка, которая была с Луценко все время в Лукьяновке. Еще одна зарубка на памяти. Генеральный прокурор показывает свое новое место.

«Коли я був міністром внутрішніх справ, у мене був великий недолік – я був дуже поверховим. Тюрма навчила вивчати деталі, оцінювати факт з різних боків. Бо справедливість - це не тільки заслужене покарання винного, але і захист невинного від сваволі.

З чого буду починати?

Є дві новини. Перша погана - готових резонансних справ, з якими я можу піти до Верховної Ради чи суду - немає.

Друга новина добра - матеріалів багато.

Будемо працювати і концентрувати всі наявні ресурси ГПУ. Простих рішень не існує. Ви хочете швидко? Ось, подивіться що таке прості рішення. Це збірник документів НКВС – ось як вони швидко діяли. Ось звіт про боротьбу з «кулаками» та шпигунами в Україні за половину 1937 року: 180 тисяч заарештовано, з них 60 тисяч розстріляно, 120 тисяч – в табори у Сибір. Ось звинувачення – 45 тисяч українських націоналістів, 880 визнали себе навіть японськими шпигунами, 350 – сіоністами. Тисячі шпигунів німецьких, англійських, польських… Вони не витрачали час – рішення «трійки» – це список і три папірці на одну справу. Засудили, передали конвою, довідка про страту. На страту 10 засуджених НКВС видавала 11 набоїв. Якщо витрачав 11 – давали премії кату, а якщо вже 12 – догана.

Такий шлях - не для мене. Тому у Верховній Раді ми з колегами приймали зміни або писали абсолютно нові закони, які дали нові можливості оперативних і слідчих дій. Я прийшов сюди, щоб ці закони запрацювали.

Знаю його професіоналізм і натуральність ще з часів, коли ми разом брали на гарячому найбільші хабарі дуууже високих чиновників. Вірю, що він дасть доведені епізоди пограбування країни владним злочинним угрупуванням.

- Що стосовно розслідування військових злочинів? Справа по Іловайську насправді розслідувана, і її можна передавати до суду. Є висновок військово-тактичної експертизи, всі документи отримали свою оцінку. Коли справу передадуть до суду?

- Подивіться, що я вивчаю – справа по Іловайську в мене на столі. Так, будемо ухвалювати рішення. Відповідальність за Іловайськ ні з кого з керівників не знята. А ось щодо простих солдатів певні рішення я вже ухвалив. Знаю не з чужих слів, бував у сина на фронті, тому знаю - на війні не тільки наступають, і інколи люди змушені відступати. Вони не були професійними солдатами. Так сталося. Тому будемо переглядати справи, які стали відкритою раною Волині. Закриті справи по 150 військовослужбовцях 51-й бригади, проти яких висунуті звинувачення у дезертирстві. Решті розшукуваних прошу прийти в прокуратуру, щоб закрити розшук.

- Що стосовно держслужбовців, які зрадили Батьківщині?

- По зрадниках завдяки новому закону будуть ухвалені заочні рішення судів. Ось в мене розписаний алгоритм. Повідомлення, ухвали… Навіть підраховано, аби визнати юридично зраду 770 держслужбовців Криму у першу чергу, нам треба буде використати близько 150 тисяч аркушів паперу. Ми це зробимо в найближчі 4 місяці.

- Якими будуть відносини Генпрокуратури з іншими силовими структурами? Як відомо, керівники ГПУ мають конфліктні стосунки з МВС та СБУ. Шокін взагалі вів майже відкриту війну з Аваковим та Грицаком, яка паралізувала правоохоронну систему.

- У мене абсолютно нормальні стосунки з Арсеном Аваковим, ніяких особистих проблем не існує. Навпаки, проблеми і шляхи їх вирішення ми бачимо однаково. З головою СБУ Василем Грицаком ми взагалі друзі ще з часів Майдану. СБУ є і буде нашим найефективнішим союзником.

Коли я був міністром МВС, мені було дуже важко працювати через постійні конфлікти з ГПУ. Ми подавали тонни матеріалів, прокурори їх закривали. Часто - конвертувати.

Держава так не повинна працювати. ГПУ. МВС, СБУ, податкова міліція несуть спільну відповідальність за боротьбу зі злочинністю. Люди стомилися від розбірок нагорі. Якщо виникають проблеми, то треба займатися не перекиданням відповідальності, а разом шукати спільні рішення. Тому ніякого протистояння з іншими правоохоронними органами не буде. Буде злагоджена робота.

- Як щодо взаємодії ГПУ з Національним антикорупційним бюро? Шокін блокував найбільш гучні розслідування НАБУ, незаконно забрав справу по бурштиновій мафії, по якій ВБ СБУ затримала заступника начальника СБУ Рівненської області Назарука, і не передає в НАБУ.

- Всі корупційні справи, по яких надсилали запити з НАБУ, за моїм розпорядженням вже передані. З цим більше ніяких проблем не виникне. Одна умова - якщо НАБУ витребовує провадження, то далі вже і завершує його.

Зі Спецпрокурором Назаром Холодницьким у нас нормальна взаємодія, я спілкуюсь з керівництвом відкрито і без будь-яких проблем.

- Чи телефонують вам олігархи, по справах «Привата» та виведення 11 мільярдів рефінансування за кордон, по іншим банкам, по банкрутствам, по приватизації «Укртелекома», по інших?

- В ході мого призначення я не зустрічався з жодним олігархом. Не маю наміру це робити і з цієї посади. Я ще не все встиг вивчити стан згаданих проваджень. Приховувати нічого не будемо.

Ось справи для вивчення – найбільш резонансні, по яким зібрано багато матеріалів, по яким можна попрацювати та згодом передати до суду. Тюрма мене привчила, що кожна справа – це страждання людини. І найбільш резонансні справи я буду проглядати сам – з поясненнями слідчих. Звичайно, прочитати все неможливо – але перевірити наявність доказів та документів я зможу.

- Не було бажання залишити кабінет Пшонки?

- Взагалі-то він тут так і не працював. Та й не в цьому річ - просто тут надто помпезно. Тут багато кімнат, не хочу витрачати час на демонстрацію, я ними не користуюсь. Будуть якось їх переробляти для службових потреб. Хотів переїхати на інший поверх – там простий зручний кабінет і кімната відпочинку, мені більше не треба. Але перенос всіх телефонів урядового зв’язку і системи захисту інформації – це значні кошти, та кілька місяців роботи.

- Що зміниться по суті роботи Генпрокуратури? Всі чекають кадрових рішень. Це і є показник. По якому люди оцінюють ваші подальші дії. Що стосовно команди Шокіна? Столярчук, Севрук, Заліско, Грищенко? Передусім слідство цікавить.

- Я все це розумію. І я міг би отримати купу лайків, якби звільнив зараз всіх, до кого є достатньо зауважень. Але це не буде професійний крок. Тому що заміна керівника слідства - це 2-3 місяці втраченого часу, поки нова людина ввійде в курс тисяч томів кримінальних проваджень. А суспільство справедливо вимагає дати результат ще на позавчора.

Тому я прийняв рішення залишити слідчий блок незмінним, вони отримують сто днів, щоб довести до суду все, що може бути доведено в цей термін. І оцінювати ефективність та давати оцінки слідчим підрозділам я буду через 100 днів. За цей час сподіваюся підготувати і нові прізвища.

По іншим підрозділам кадрові зміни зроблю вже на цьому тижні.

- А хто буде працювати? На кого ви будете спиратися? На новий спецпідрозділ у слідчому управлінні, який створений за сприяння друзів президента Кононенка та Грановського?

- Особливий статус спецпідрозділу, про який ви згадали, буде скасований, вони будуть підпорядковані Головному слідчому Управлінню. Керівника теж планую змінити.

І головне - я поставив вимогу, щоб на будь-яких службових нарадах, заслуховуваннях тощо не допускали жодного політика.

Щодо слідства. Щоб об'єктивно оцінити результати пана Столярчука (ГСУ) і пана Горбатюка (Спецуправління по справам Майдану), треба припинити їхнє протистояння. Я прийняв рішення ліквідувати підрозділ, що допитував слідчих та оперів у справах Майдану. Також виводжу Горбатюка з-під керівництва Столярчука і він звітуватиме мені напряму. При цьому посилюю обидва підрозділи процесуальним керівництвом. Далі - оцінка за результатами.

Я прийняв рішення і адвокати потерпілих на Майдані підтримали його, щоб розгрузити слідство шляхом передачі ряду проваджень по економічних злочинах часів Януковича заступнику військового прокурора п. Жербицькому.

Багато кому це не сподобається, але єдиною дієздатною структурою у Генпрокуратурі зараз залишається Головна військова прокуратура на чолі з А.Матіосом. Якщо оцінювати по переданим до суду справам та по винесеним вирокам – це об’єктивна оцінка. Все інше лише треба робити дієздатним. І не відокремлювати якісь спецпідрозділи, треба робити дієздатною всю систему. Управління за управлінням.

- Як швидко будуть розглянуті справи по гучним політичним справам, де за грати потрапляли люди пов’язані з політикою, які приймали участь в захисті країни?

- Подивіться на мій лист відвідувань. Я буду відкритий для громадянського суспільства. (У листі відвідувань Луценка за п’ятницю – мер Києва Кличко, мер Дніпропетровська Філатов, громадський експерт Юрчишин, громадський експерт Волох, прокурор антикорупційної прокуратури Холодницкий). Позиція ГПУ буде відкритою. Я не буду робити політичні рішення – ні щоб когось безпідставно саджати, ні щоб когось безпідставно звільняти. По кожній справі будемо розбиратися окремо.

- Останнє, але найважливе питання. Чи ви є вільні від впливу президента Порошенка? Бо саме президент і впливає політично на ГПУ, і це проблема. Чи просив президент когось зберегти на посаді чи когось призначити як умову вашої роботи?

- Ні. Перед поданням моєї кандидатури Петро Олексійович явно переживав. Він розуміє, що це - чи не останній шанс на зміну ситуації. З одного боку я маю зламати стару систему, з іншого - негайно дати результат. Це майже неможливо. Але в цьому майже - є шанс.

Президент сказав, що дуже хоче, щоб у мене вийшло і не ставить мені будь яких передумов.

Я теж розумію, що іншого шляху для України нема. Всі симпатії - антипатії мають відійти на задній план. Потрібен суспільний результат. І я дуже розумію, що ніяким піаром і ніякими розмовами я відношення до Генпрокуратури, до влади та до себе самого не виправлю. Кредит довіри вичерпаний. Слова знецінені. Потрібні важливі справи у судах та справедливі вироки».